Сплав по Дністру (стаття з газети “Без бар’єрів”)

IMG_20161031_163223-bwНа території Національного природного парку «Дністровський каньйон» відбувся навчальний семінар по темі «Організація рекреаційно-реабілітаційних програм для осіб з інвалідністю в природних умовах». Захід вже в котрий раз організували Національна Асамблея людей з інвалідністю України (НАІУ) та ГО «Товариство «Зелений Хрест».

На семінар були запрошені представники громадських організацій та волонтери з усієї України. Учасники семінару ознайомились із основними вимогами організації та проведення рекреаційно-реа-білітаційних програм для осіб з інвалідністю в природних умовах, сучасними методиками та особливостями і технікою сплаву. Але те, що було найяскравішим та найцікавішим для учасників – це сплав по річці Дністер у супроводі досвідчених інструкторів. Сплав відбувався в Дністровському каньйоні, який відомий своїми мальовничими панорамними краєвидами з високих крутих берегів, чарівними ранковими туманами, сріблястими водоспадами, травертиновими скелями, що нависають над водою, печерами та гротами, в яких здавна шукали усамітнення відлюдники та ченці

Dnister_2016_ (525)«Цьогорічний сплав по Дністру з залученням осіб з інвалідністю був ювілейним – 10 за ліком і вже в котре організований спільно з Національною Асамблеєю людей з інвалідністю України. Чого ж ми досягай за ці роки?, – зауважує голова ГО «Товариство «Зелений Хрест» Олександр Волошин ський. – Сформована команда однодумців, яка береться за щораз складніші завдання.

Від початкових 20 осіб, яких ми з собою брали в цьому році, дійшли до групи разом з супроводом у 67 осіб. І найголовніше, чого ми досягли – це поширення в середовищі осіб з інвалідністю впевненості, що активний відпочинок є доступний для кожного. Пізнавати світ поза домом дано кожному і кожен в нашій спільній команді має свою функцію і дуже якісно та відповідально виконує своє завдання.

За ці роки ми навчились створювати позитивну атмосферу, яка супроводжує учасників ще довго після повернення до дому. Ми вміємо дарувати емоції, допомагати побороти страх та додаємо впевненості кожному у своїх силах. Тому семінар в Дністровському каньйоні – це продукт усіх учасників, який неможливо створити лише організаторами. По завершенні кожного подібного заходу залишаються приємні спогади на довгі, довгі роки і очікування наступного року з наступним сплавом перетворюється в процес «смакування» деталей та вдосконалення усіх елементів програми».

Dnister_2016_ (554)

Відгуки учасників про сплав по Дністру

Лілія Бондаренко (м. Київ): «Сплав по Дністру – це в першу чергу хороший спосіб психологічної реабілітації. Адже окрім нових знайомств і цікавого спілкування, учасники вчилися розуміти проблеми Інших, допомагати людям з інвалідністю різних нозологій. Завдяки такій взаємопідтримці в колективі постійно панували гармонія і хороший настрій. Організатори створили надзвичайно теплу і дружню атмосферу, за що їм величезне ДЯКУЮ!»

Інеса Гусєва (м. Київ): «Я дуже рада, що мені випав шанс потрапити на цей семінар. Проведення таких сплавів по Дністру має дуже велику користь, адже кожен його учасник, як це не дивно, може сам для себе дізнатися більше про свої можливості, а ще відкрити дещо інші, до того багатьом невідомі, виміри нашого світу, безмежного й багатогранного. Організатори прагнуть, щоб у таких сплавах взяли участь якомога більше людей з інвалідністю, і, як на мене, ці неповторні відчуття варто хоча б раз у житті пережити! Дуже дякую усій команді організаторів за цю можливість, дружню й невимушену атмосферу, незабутні вечори біля вогнища, спілкування з природою й при цьому – за відсутність будь-яких бар’єрів, як виявляється, справді штучно створених і нав’язуваних».

Анна Деркач, Ліана Деркач (м.Рівне): «Це була справжня подорож на рафтах стрімкими і непередба-чуваними водними коридорами. Команда булачима-ленька. І люди зібралися дуже різні за віком і за можливостями. Але рятувальний жилет оранжевого кольору, у який був одягнений кожен учасник сплаву, не тільки зробив нас схожими один на одного зовні, але й «поріднив» внутрішньо якоюсь магічною силою. Такий собі велетенський суперорганізм, який гідно протистояв підступним вибрикам стихії швидкої річки. Кілька чудових літніх днів між казковими малахітовими схилами Дністровського каньйону, найсмачніша кухня з димком і любов’ю від пані Лю-бомири – це унікальний комплект вражень з незабутнім і надзвичайним досвідом командної роботи у човні».

Марічка Мисюк (смт. Делятин, Надвірнянський р-н, Івано-Франківська обл.): «Це нові знайомства, емоції просто переповнювали, враження неймовірні від тих краєвидів, якими ми милувались кожного дня. Було надзвичайно приємно знаходитись в такій приємній обстановці, дружній компанії. Дякую всім що я мала можливість побувати на цьому сплаві І спілкуватись з такими чудовими людьми. Це були незабутні дні»

Dnister_2016_ (210)

Валерій Гревизнрськяй (м. Київ): «Ми вперше брали участь у цьому дуже цікавому проекті. Ми познайомились з чудовою природою Західної Украіни, навчились деяким навикам сплаву і похідного життя, придбали нових друзів. Команда організаторів дуже уважно, доброзичливо, чутливо ставилась до всіх учасників. Була цікава екскурсія в урочище Червоне з водоспадом. На останок, організатори подарували нам фотосесію цього сплаву. Наша мрія – ще раз взяти участь в такому сплаві».

Олександр Лавинюков, фотограф, (м.Херсон): «На сплав зіхалися люди з різних куточків України, хто на візку, хто зовсім незрячий. Вразила взаємодопомога під час обладнання табору та під час проживання і відпочинку увечері.

Коли надували човни та рафти, вразило те, що один рафт надували одночасно сім чоловік, частина з них була незрячими. У перший день під час сплаву на рафті, на якому була більшість незрячих, були труднощі з веслуванням, але в кінці дня це був самий згуртований екіпаж з відчуттям одне одного. В наступні дні вони завжди були попереду. Також люди на візках завжди були оточені допомогою в таборі і при посадці-висадці у транспорт. При відвіданні водопаду їх на руках заносили до водопаду».

Богдан Мельник (м. Калуш, Івано-Франківська обл.): «Перш за все хотілось висловити подяку організаторам даного заходу за цю чудову казку, яка була подарована нам. Кожен з учасників мав змогу відчути атмосферу, яка панувала протягом 5 днів. У наших телефонах з’явились нові контакти, а перелік друзів поповнився ще великою кількістю людей. Надалі хотілось, щоб такі заходи проводились частіше і залучали до себе все більшу і більшу кількість людей».

Олег Лепетюк (м. Харків): «Кожен з нас, звикнувши до звичного руху життя, мріє про настання часу, коли можна трохи зупинитися, озирнутися навколо, перевести дух, врешті, відпочити, набираючись нових сил. Особливо важливо мати такий час для людей, які в деякій мірі затиснуті життєвими обставинами і поставлені в просторові рамки. Професійність команди тренерів одразу проявилася з самого початку заходу, у злагоджених діях з розгортання наметів, їх логічного та зручного розташування. При цьому гасло «Ти маєш бути максимально незалежним» якось звично прийшлося до душі кожному учаснику. Всі завзято заходилися ставити намети, навіть ті, хто це робив вперше.

Запанував дух єдності, який потім втілювався у всьому, що стосувалося заходів семінару: це і організація харчування і миття посуду, і підготовка човнів і спільне веслування, і спільна подорож до водоспаду і спільна пісня біля багаття.

Вирвавшись з прямокутників своїх кімнат, люди були щасливі з можливості знайти собі нових друзів, поспілкуватися про вирішення проблем, які кожен має щодня, а також насолодитися красою та набратися сили від безцінного багатства, яким Господь наділив нашу землю. Тільки спілкуючись з природою, відчуваючи силу ріки, слухаючи дихання вітру, починаєш не на словах, а душею відчувати любов до своєї Батьківщини.

Такий заряд позитиву, який ми змогли отримати від тижня перебування на гостинній Прикарпатській землі, буде нам слугувати протягом всього року, і коли похмурого осіннього вечора зазирнеш у папку із зробленими на сплаві фото, ще раз побачиш усміхнені обличчя друзів, душа наповниться теплом і світлом, і тоді збагнеш, що в цьому житті має найвищу ціну.

Щиро вдячні неперевершеній команді організаторів на чолі з досвідченим отаманом – Лесем Волошинським, що змогли подарувати учасникам такі необхідні миті щастя!

В якості побажання для Національної Асамблеї осіб з інвалідністю України хочу просити наполегливо включати до плану заходів організації проведення такого сплаву. Реабілітаційний ефект від такого семінару є майже незрівнянним з деякими іншими формами реабілітації осіб з інвалідністю.

Вл.кор.