Ще 20 років тому І уявити туризм для неповно-справнйх осіб було неможливо, адже існувало немало бар’єрів, що означало не лише незручності переміщення інваладів містом, а й у суспільному сприйнятті. Сьогодні завдяки діяльності товариства «Зелений хрест» маємо значні зрушення, адже воно наважилося зламати стереотипи соціуму та зуміло вселити в серця маломобільних людей жагу до активного життя.
Поступові зміни відбувалися через реалізацію різноманітних проектів, жоден з яких вітчизняна влада не фінансувала. Кошти здебільшого надавали США та ЄС. Для інвалідів стало можливим підкорення вершин, польоти на аерошутах,сплавирічками на байдарках. Але більшої ваги буде мати залучення людей з фізичними вадами до широкої спільноти зі словами «Дивлюся натебе, як на собі рівного!». Адже сьогодні майже 10% українців є неповносправними. Від нас із вами потребують небагата небайдужості та створення адаптованих умов.
Мета «Зеленого хреста» сьогодні — зробити доступними для людей з інвалідністю туристичні споруди та заклади культури. її реалізація стала можливою завдяки технічній допомозі ЄС та втілення Програми транскордонного співробітництва Польща — Білорусь — Україна 2007 — 2013, яку українське Товариство проводить спільно з Інтеграційним товариством «Магнум Боиум» (Польща).
Проектом, який стартував 1 січня 2014 року, передбачено туристично-реабілітаційні та навчальні поїздки у Польщу, тренінгові курси, купівля двох адаптованих автобусів, сходолазів.
Олександр Волошинський голова товариства «Зелений хрест» у Львові, зазначає, що навчання працівників туризму й культури є сьогодні одним із визначальних завдань.
«Лише десять українських агрогосподарств погоджуються приймати неповносправних осіб. Причиною є зовсім не труднощі, які приносить ця справа чи неспроможність пристосувати власні оселі до проживання такої категорії людей. Усе — через необізнаність і брак досвіду певних установ, які займаються культурою і туризмом Тренінги, які ми проводимо в межах проекту, впливають на думку людей, із 30-ти власників агроосель, що відвідують їх, 5-6 погоджуються приймати інвалідів у майбутньому. Важливо розуміти, що надання житла таким людям — це ринкові, а не соціальні послуги: інваліди готові платити за це. Та наразі нам бракує пропозиції».
Наталія Кульчицька мешкає в с. Татарів і є власницею однієї з таких агроосель. Жінка приймає людей з інваладністю від 2011 року і робить це на благодійній основі, в будинку без жодних спеціальних пристосувань. Пані Кульчицька наголошуємо така діяльність не становить їй труднощів.
«Їм у мене комфортно, адже проживають великими групами разом з волонтерами. У цей час я намагаюся не приймати інших гостей щоб одні не заважали іншим».
Організатори проекту сподіваються, що впровадження задуманого дасть поштовх до розвитку технічної і організаційної спроможності українських підприємств. Важливим є і польсько-українське партнерство, що сприяє обміну досвідом і знаннями. Крім того, проект передбачає будівництво навчально-реабілітаційного транскордонного центру в Краснеставі (Польща), розрахованого й на українських відвідувачів.
Вєслав Бродовскі, президент інтеграційного товариства «Магнум Бонум», каже, що в реабілітаційному центрі інваліди матимуть необхідну допомогу, з’явиться нагода скористатися професійними лікувальними програмами, зникнуть бар’єри у досгупі до культурних цінностей і туризму. А завдяки купівлі відповідного транспорту українці зможуть зручно й швидко перетинати кордон. О.Волошинський наголошує на тому, що будівництво подібного центру за фінансового сприяння ЄС передбачено й у Львові, але проект загальмувала влада: не вдалося знайти ділянки під забудову.
Ірина Лесів
Львівська Газета 18 вересня 2014 36(790)